Чорнокозинці відомі своїм бурним римокатолицьким минулим, п'ятьма курганами з найдавнішими культурними пластами та залежами гипса та сіркових джерел.

Вперше Чорнокозинці згадуються в середині 15ст. Відтоді до 18ст воно було власністю римокатолицької біскупської катедри, тут же розміщалася і літня резеденція кам'янецьких біскупів.

На замковій горі, де було збудовано для захисту міста замок, ще за пізнього неоліту тут були поселення. Археологами було винайдено сліди трипільської культури.

За проханням кам'янецького біспкупа Ваврженця Менджелевського, король Сигізмунд І Старий надає містечку привелегії. Взагалі-то, привелегії місту давалися досить часто, через постійні спустошення від нападів татар 1502, 1503, 1507, 1511, 1513 років. При чому в 1516 р Чорнокозинці були спалені до щенту. В 1538р. Волоський господар Петро обложив місто, і взяв його, на відміну від замку. Всі мешканці в місті за його наказом були вбиті.

В 1588р. король Стефан Баторій надав магдебурзьке право та привелегії. В 1674 році турки здобули місто і спустошили його, але після 25-27 років панування турків Поділлям, в місто повернулися знову кам'янецькі біспкупи і відновили його.

Коли саме був побудований замок невідомо, але так як Чорнокозинці лежали на Волоському шляху, то замок було побудовано для захисту від нападників. Можливо, за Пржездецьким, він був збудований за часів литовсько-руських князів Коріятовичів. (про це свідчить і легенда що надається наприкінці розповіді про замок)

Чорнокозинський замок - невеликий. В 'плані приблизно являв собою чотирикутник. Довші боки, що виходили над проваллям були до 80м, ширина з півночі замку 50м, з півдня - 65м. На рогах дві круглі башти між ними мур, посередині була зведена брама. Башти, мур та брама до наших часів недожили. На північному боці замкового подвіря був великий двоповерховий будинок, який простягався на всю ширину подвіря. На тому будинку з західної строни розміщалася висока кругла башта. Цей будинок було побудовано 18ст. В 16-17 в замку, не враховуючи його приватність, часто розміщалися військові польські частини з пограничним ромістром.'(Ю. Сіцинський)

В 1538р. Волоський господар Петро коли обложив місто, замок так і не взяв, але за його наказом були вирізані весь люд позамурами замку.

В 1674р турки здобули місто і замок, спустошили і знищили всю залогу. Після 1699 р польські власники відновили замок, розширили територію, добудували до північного муру двох двоповерхових корпусів. На південо-східному пагорбі була садиба палацевого типу з огорожею та воротами (до наших часів садиба не дожила зберіглися мури на рівень первісних 2-х ярусів)

В 1795 році замок переходить у власність Російської імперії. В 1815 стає приватним володінням і використовується як родовий маєток Сарнецьких до 1917 року.

Перебуваючи у Кам'янці в 1831р відомий письменник та фолькльорист володимир даль записав легенду про Чорнокозинецький замок. 'Жив тут князь Курятович, як кажуть люди, зі своєю молодою сестрою-дівчиною. Одного разу татари напали на Чорнокозинці і захопили тутешній замок. Князь утік підземних ходом і заховався у скелях Збруча. Сестра його ж втекла від татар саморідним мостом, що з'єднує береги Збруча та й обратувалася в Галичині. З замку вона забрала з собою великі скарби, на них вона недалеко від Збруча побудувала церкву з келією. До кінця свого життя вона молилася за пропащого без вісті брата.'

Замкові ворота побудовані в 18 ст. на східному боці. Висота їх 5 , за основу взяті два квадратних пілонам, площею 1,21 кв.м, і з відстаню один від одного на 4,7м, зверху вони прикрашені кладкою. Ворота булі відштукатурені, до них підходила кам'яна огорожа. Західний відрізок довжиною в 5 м,східний 2м, утворюючий підпорний стіна.